Музична геометрiя
Де мелодія м’яко малює сріблисту вуаль.
Залишай за дверима свою нескінченну печаль,
Я під клавіші тихі твою таємницю втамую.
Ти заходь у мій простір, сідай біля чорної кави,
Оксамитовим світлом обійму твій стомлений крок.
І розвіється в серці далекий нічний холодок,
Поки струни мої зачіпають дует для забави.
Це наш власний концерт, де немає чужих глядачів,
Де розвіявся повністю давній і змучений страх.
Я для тебе зіграю найкращий із наших мотивів,
У безпечних, надійних і теплих твоїх руках.
Свидетельство о публикации №126091301893