Не перший рік закохана я в осінь,
Люблю її за все, за кожну мить!
За тихий дощ, за янтаревий пломінь,
За спогад, що у серці струменить.
Таку красу не можуть повторити
Ні тепле літо, ні п’янка весна,
Лиш осінь може тлінням заглушити
Той біль, що носять втомлені серця.
Ці барви золоті, ці щирі ноти!
Це сяйво, що поблискує в траві!
Нечувані, небачені щедроти,
Охоплені жагою ручаї!
Краса дозріла і глибинна мудрість
Без зайвих обіцянь і голих слів –
Це осені, пори згасання, сутність,
Незаперечна сила млистих днів!..
Дозрiла краса
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091208345
Свидетельство о публикации №126091208345
Рецензии