Не міліє джерело
Осінь – заповзята мандрівниця,
Їй зібратись – треба тільки мить!
В капелюшку – справжня чарівниця,
В шатах золотистих навіть спить.
В кожне місто приїжджає вчасно,
Від вокзалу павою іде,
Їй байдуже, сонячно чи мрячно,
Чи вагон плацкартний, чи купе.
Любить осінь прогулятись гаєм,
Добре знає всі шляхи-путі.
Парасолька жовта, наче факел,
Видно навіть в повній темноті.
Де не ступить – всюди чари, чари…
Фарби не спроможний змити дощ!..
В барвах янтаревих – ліс, бульвари,
Все у златі – від дібров до площ!
Сяде на пеньок, ну сущий Ангел!
Потім знову магію творить,
Разом з вітром молодіє в танго,
Ауру окрилення струмить!..
Осінь – чарівниця, ніжна фея!
Невичерпне золоте русло!
Що не поступ, то нова ідея,
Не міліє творче джерело!..
Не мiлie джерело
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091206537
Свидетельство о публикации №126091206537
Рецензии