Стелить осінь туман над полями
Закриває вуаллю блакить,
Пахне небо журливе дощами
І від вітру гучного тремтить.
У повітрі – димок від багаття,
У саду владарює мінор,
Лиш калина у брані завзяття,
Як червоний горить світлофор.
Стало дзеркалом озеро тихе
Для хмарок, що пливуть вдалечінь,
Як діток, вітерець їх колише
І запрошує в рай сновидінь.
Дні чимдалі – коротші й тихіші,
З кожним ранком густішає синь.
Набивається смуток у вірші,
Шепче Муза: “Іди відпочинь…”
Скоро буде дощити щоденно,
Замете всі шляхи листопад.
Ну а поки що Осінь натхненно
Золотий одягає наряд…
Скоро
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091206489
Свидетельство о публикации №126091206489
Рецензии