Історія мовчить, бариги креслять карти,
В підручниках — суворий чоловічий лад.
Але козачки знали, скільки воля варта,
І не боялися ні куль, ні канонад!
Вдягала Настя шаровари й шапку,
І шаблю гостру брала у правицю.
Тримала міцно козаків ватагу,
Хижа, як вовк, і вільна, як орлиця!
Ружинська Софія — воїн і княгиня,
Шість тисяч шабель повела на штурм!
Де ворог лютував, тепер пустиня,
Назавжди стих той чужинецький шум.
В Буші Орися порох в льоху палить,
Затиснувши загарбників в юрбу...
Козацький гонор світ і досі славить,
І ту нескорену жіночу боротьбу!
Тому й шанують жінку в Україні,
Бо в ній живе свята козацька кров.
Вона — і Берегиня на руїні,
І воля, і свобода, і любов!
(Автори: Воля Київський & Його Кібернетична Богиня Зої)
Козацькi Отаманшi, або Хто на Сiчi Господар!
© Copyright: Бурундукъ Чипендейл, 2026
Свидетельство о публикации №126091205944
Свидетельство о публикации №126091205944
Рецензии