Коли покличе душу Бог до себе

Коли покличе душу Бог до себе,
а тихий ангел крила розгорне
вона злетить у вись,у синє небо,
де все земне,- болюче і сумне.

Як згасне і розтане світська повість,
коли душа злетить понад дібров
де пізно гомоніть про честь і совість,
про жалість,милосердя,і любов.

Я мрію,як Господь мене покличе,
щоб парастас священник відправляв
хай наді мною журавлі курличуть,
і соловей весною щебетав.

Я хочу,щоб мене теж поховали,
там,де моя матусенька лежить,
і не бажаю,труп,щоб розтинали,
коли мого життя урветься мить.

Ви може теж в небесному сузір'ї
усі колись помітите мене,
ще певен,що згадає Білозір'я,
коли скінчиться плотське і земне.

Де лиш початок світлої дороги
нехай не плачуть рідні і сім'я
душа знайде спочинок біля Бога,
де линуть вічні трелі солов'я.

вересень 2026
О.Чубенко-Карпусь.

Пр.авт.Парастас — це велике заупокійне богослужіння (велика панахида) за         померлими християнами.