Сонет IX

 
Моя коханка - мачуха, в житті
Тапляються і неймовірні штуки.
Вона невинні спершу ппоцілунки
Перенесла в стосунки непрості.

Для неї втіха, а для мене муки,
Бо став я перед батьком на путі
І ті нематеринські жваві руки
Бентежили сумліннія сироті.

Мене тримають міцно руки ті.
При пам`яті вона і на меті.
Не вирватись мені з її полону.

Та я й не хочу. Ніби на краю
Крутої прірви лежимо, і ллю
Я холод і отруту в тепле лоно.






          Оригинал   
 


Бесстыдствуя и горько негодуя,
Кляня себя и нежа свой позор.
Ненасытимо ласк твоих ищу я,
Но, обретя, приемлю их, как вор.

Есть раздвоенье в хмеле поцелуя,
Есть в сладострастьи горечь и укор.
Я ложе ночи жду, уже тоскуя,
В последнем стоне слышу приговор.

Ищу хоть часа, полного томленья
Простой любви, простого наслажденья,
Как милости, даруемой судьбой:

Но казни нет ни грани, ни уклона,-
И плоть моя в доверчивое лоно
Ведет и яд и холод за собой.



       Абрам Эфрос