Дівчинка Осінь, весела, вродлива,
Щиро сміється, радіє вбранню.
Глянеш на неї: чутлива, грайлива,
Зовсім не схожа на мокру й сумну.
Осінь сьогодні казкова, святкова,
Місто вкриває серпанком ясним.
Очі втішає габа кольорова,
Небо стрічає вінцем осяйним.
Вересень радо стрічає красуню,
Ніжно голубить, підносить дари,
Шепче: “Захочеш, весь світ подарую,
Серце моє завмира від краси!
Ти – моя мила, моя довгождана,
Знаю, прийшла ненадовго, та знов
Я відчуваю, яка ти жадана,
Як закипає від пристрасті кров!”
Чаєм частує, варенням з шипшини,
Вносить калину, смачний виноград,
Різні прикраси, вино з горобини…
Скільки дарунків! Живий зорепад!
Осінь сміється, щебече, як пташка,
Квітів букети стискає в руках.
В кожному погляді – ніжність і ласка,
І неприхований пал у чуттях…
Дiвчинка Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091100309
Свидетельство о публикации №126091100309
Рецензии