Збираюся в дорогу, наче птах,
Що вже спішить зі зграєю у вирій.
Мені було затишно в цих краях,
Та вже пора! Нові чекають миті.
Мені чомусь тривожно від валіз,
Зітхаю безпорадно щогодини…
А місто все – у золоті беріз,
У зареві палкої горобини.
Густі тумани поспіль кілька днів
Приховують малюнок виднокраю.
Не можу навіть підібрати слів,
У розпачі я просто замовкаю.
А зграї все кружляють і кричать,
Чи кличуть інших, чи, як я, сумують.
Розлуки замаскована печать
Нагадує, що злегка всі нервують.
Ох, осінь, осінь! Почекай з дощем,
Я хочу надивитися востаннє
На місто, щоб не жити з тягарем,
Не відчувати щем, що серце крає…
Збираюся в дорогу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091100272
Свидетельство о публикации №126091100272
Рецензии