Вже дух прохолоди сочиться у місто
лягає туманом на сквери й дахи
вже квіти зів'ялі скидають намисто,
а дальні дороги гуртують птахи.
Осіння зажура приходить без стуку
вдягає дерева в бурштин і парчу
лиш вітер здуває далеку розлуку
немов з журавлями у вирій лечу.
А місто дрімає під ковдрою втоми
неон розмивається в краплі дощу
зажура печалі,мов добра знайома,
нашіптує літу:"Провини прощу".
Хід часу замріяно тихо кружляє
осіння краса поринає у сон,
по вулицях міста затишшя блукає
лиш осені пісня звучить унісон.
Радіє чаклунка осінній задумі
і листя лягає на мокрий асфальт,
та в сірім її і зворушливім сумі
лунає октав оксамитовий альт.
вересень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
По вулицях м ста затишшя блука
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126091004350
Свидетельство о публикации №126091004350
Рецензии