Казка про нерпу

Біля Фінської затоки, де нерпи
Вже давно — легенда світу живого
Жив хлопчисько. Полюбляв нести в жертву
Чиєсь життя, щоб бути схожим на Бога.
Упіймав одного разу в тенета
Дивну нерпу, що казала: «Ой, трясця!
Відпустити мене — добра прикмета!
Всі бажання, що бажаєш, здійсняться.»
 — Хочу бути я володарем долі,
Царювати тридцять років на троні!
Щоб взяли за еталон мій недолік —
Мої метр шістдесят без корони.
Хочу мати я в кишені країни,
А за поясом тримати ракети.
Всіх незламних перетру на руїни.
Всіх незгодних запакую в пакети.
Говорила йому нерпа балтійська —
Якби ти не був нарцисом і дурнем
Не чіпав би українського війська,
Української землі та культури.
Бо там смерть тебе чатує за рогом
Навіть якщо принесеш мене в жертву
Все ж залишишся лайном, а не Богом —
Промовляла тому хлопчику нерпа.
Ця історія з дитинства знайома.
Всі ми знаємо, як казочка зветься.
— Не руйнуй чужої долі та дому,
Тоді щастя і тобі усміхнеться.

Біля Фінської затоки, де нерпи
Розрізняють вже, де дрон, де ракета
Принесли того безумного в жертву,
Щоб коритом не накрилась планета.
Лена Жажкова.
09.09.2026.