Балада про корсарiв Тортуги

філософська морська балада
1 ч.
hans zimmer i don't think now is the best time
https://www.youtube.com/watch?v=n3e9POPT06Y

Лоб жарко гарусом сповило... .
Клинок серги, холодний згляд,
Ядром зрад зірване вітрило…
І серце в бубон б'є не в лад...

Форштевень ріже хвилі гостро,
і душі точить на війну…
За обрій сплив скелястий острів,
згорів в розплаві бурштину…

Тривожить душу смерть незряче…
І нервом рветься такелаж…
Що там попереду маячить:
фрегат, іспанець, приз, міраж?

- В погоню, зграя псів бродячих!

Угору шабля кепа, значить,
ревемо ми: «На абордаж!»
Вгатив в синь вибух парусини...
Крутнув штурвальний Зодіак…

Ну що ж, нас Доля запросила
щоби лоби відмітив Знак…
Щоб щастям нас не обносило.
Щоб знала смерть: коли і як!

І стогне в галсі деревина...
Надув вітрила-жили барк,
зарившись хижим носом в піну,
скопивши силу для атак...

Ми знову вийшли на арену,
де піде все із молотка!
Де Рок життю збиває ціну,
як та - надмірно висока…

Регоче в небі Чорний Роджер…
У люті зграя диких псів…
В дим канонірам меднорожим
команда: "Залп з усіх портів!"

Рев капітана: «Є! Відмінно,
І за влучання - щедрий приз!
Лом абордажний в зад під хріном
тим, хто не цінить мій сюрприз!

Каррамба! – в крик звірюга боцман -
абортні вишкребки без прав!
Ножі в зубах, вони - ваш лоцман!
В бій, хто ще Бога не видав!

Дай щастя, Діво, нам порочним!
Пробач звіриний наш оскал!

Зійшлися борти ... вчепились в дошки
вглиб абордажних рук  крюки…
Підуть корсарам на окрошку
всі, хто на вдачу не легкі...

Ті, хто складав собі на старість,
і ті, хто тліє, не горить,
затямлять: треба лише малість,
щоб зґвалтувати Суку-Мить…

Блиснули блискавки кинджалів,
покуштувавши всмак тіла…
Смерть в насолоді верещала,
Зубами плоть вживу рвала…

Десь - в лоба куля заспівала
хорал жертовного свинця…
Десь -  куля часу геть не мала
гріх відпустити до кінця…

Фінал. Димиться каравела...
в чужій крові борт корабля…
Присів на обрій смерть-химера
грозить нам втомлено здаля…

Живим – на рани діаманти,
джгути, пов'язки… хтось – хильне...
Общак, страховка, ампутанти…

- Гей, док?! – ти сам добий мене!

А всім невдахам – реї, ванти…
З ядром до ніг хтось вглиб пірне…

Головорізам - блиск заслуги,
смак шоку щастя, блиск буття…
Загиблим – мить молитви друга,
все, що він вивчив за життя....
Пісні у всіх шинках Тортуги
Авантюристів Небуття…

Розгул нестримності, всевладдя...
Сп'яна, жінки - здобута річ….
Де ти король на час із ****дю…
Де царства - пропиті за ніч...

На ранок – в море від безладдя,
ножі в ножі, в бій віч-на-віч
із Чорним Роджером на реї…
Де перед боєм б'є мандраж….
Де вибір є: ти став трофеєм...
Або ти знов - на абордаж!

Де море пахне кров'ю ліпше….
Війна - миліш  за тихий хлів…
Де не існує щастя більше,
ніж зустріч в морі кораблів….

Де серце жевріє запалом,
борти ущерть гризуть шторми…
Де вдома - Старість нас шукала,
де вдвох зі  Смертю - не знайшли!