Коли на землю опадає листя,
а дні стають коротшими на мить
моє кохання чисте й променисте
в душі моїй так пристрасно горить.
Латає осінь золотом розлуки,
та я душею згадую тепло,
а ще твої ласкаві,теплі руки,
коли нам двом так хороше було.
Це не весняна буря,не стихія,
що з ніг збиває і вогнем пече,
а мудра,тиха і палка надія
на твоє ніжне,лагідне плече.
Нехай дощі не стукають в віконце,
а вітер розганяє листя дим,
твоя любов-моє осіннє сонце,
що робить серце вічно молодим.
Нехай цвіте багрянцем серед саду
і не боїться вітру холодів,
кохання наше-осені відрада
найкраще із моїх осінніх снів.
Нехай навколо свіжість прохолоди,
ми ж зберегли з тобою неба синь,
краси вберемо в себе насолоду,
а ти тим часом,осінь,відпочинь!
вересень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Звертаюся до осен
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126090902413
Свидетельство о публикации №126090902413
Рецензии