Вітер гуляє в кущах обережно,
Потім зникає у тиші густій,
Листям сухим шурхотить безперервно,
Ніби готує цілющий настій.
Осінь бреде по брунатних дорогах,
Може, чекає якихось вістей.
Часом присяде, порине у спогад,
В ауру чарів, таємних ідей.
Кутає скелі у фалди туманів,
Золотом барвить узбіччя доріг,
То назбирає у кошик каштанів,
То рятувальний плете оберіг.
Сад прикраша горобиновим пензлем,
Контуром плавним обводить хмарки.
Душу втішає духмяним коктейлем
З ягід калини, квіток і айви.
Смужки світанку вплітає у коси
Ніжних берізок, осики, верби,
В травах пожухлих запалює роси
І розсипає численні скарби.
Барвами, сяйвом серця зігріває,
Разом з вітрами складає казки…
“Все буде добре, – себе утішає, –
Смутку не треба, доволі журби!..”
Смутку не треба
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126090808114
Свидетельство о публикации №126090808114
Рецензии