И вновь - блуждающие огни...

...І знов - блукАючі вогні.
Так, не химерні. Із безодні.
Вони наснилися мені.
Як вчора було. Так й сьогодні.
Я розгубилася ві сні.
Мені здавалось: плачу наче.
За що? за що таке мені?
Я так чекала на удачу:
На сонце, квіти, день ясний,
Що у житті все буде добре,
Що обійде десь буревій
І, сам собі, піде за обрій,
Що будуть тихі вечори,
Пташки співучі, вітер теплий -
Життя, що сповнене десь гри,
Недовгі миті - трохи терпкі.
Та все - не так, не так, не так!
То тільки мріялось красиво -
ЧагарникОм поріс байрак,
Де загубилось моє диво.
І спОкою нема ні вдень,
Ні вечорАми, навіть зранку.
СловА журливих лиш пісень
ПронИзливо звучать на ганку.
Війна... Чи є її кінець?
Чи нескінчені наші болі...
І ад із бЕзлічі кілець,
Де мрії бродять наші голі?...
... Осіння благість на дворі,
Потрохи облітає листя...
Наснися, мир, прошу мені,
Де небо без хмаринок, чисте!...
...І знов - блукаючі вогні.
Так, не химерні. Із безодні.
Вони наснилися мені.
Як вчора було...Так й сьогодні...
... Мені здається: плачу наче.
Чи то вже краплі від дощів?
Я сподіваюся на вдачу
Без тих, блукаючих вогнів...
Поки... - не так, не так, не так!...