Вiйна...

Тиша над містом крихка, мов скло,
Ніч розрізає холодний тривожний звук.
Ми забули про те, як колись було,
Але тримаємось волею військових рук.

У темних підвалах, де гріє людське тепло,
Дитячі очі шукають у небі зоряний слід.
Ми стали сильніші за все це кляте зло,
І наш вогонь не згасити серед холодних бід.

Тримаємо небо, тримаємо стрій!
За кожен наш дім ідемо ми у бій!
Крізь сльози і біль, крізь холодний туман,
Ми — сила, яку не здолать ворогам.
Світанковий мир уже на порозі,
Чекай нас земля — ми вже у дорозі!...

Там, на передовій, де мовчить трава,
Стоять ті, хто тримають для нас небосхил.
За кожне місто, за рідні й прості слова,
Вони дають нам віру і додають нам крил.

Листи на папері, обереги у руках,
І молитва, що лине тихо крізь тисячу верст.
Ми більше не знаємо, що таке страх,
Бо кожен із нас несе свій важкий хрест.

Тримаємо небо, тримаємо стрій!
За кожен наш дім ідемо ми у бій!
Крізь сльози і біль, крізь холодний туман,
Ми — сила, яку не здолать ворогам.
Світанковий мир уже на порозі,
Чекай нас земля — ми вже у дорозі!...

Сльози стануть росою на свіжих хлібах,
Рани загояться, вкриються цвітом сади.
Ми пам'ятаємо кожного у своїх серцях,
І світлий мир настане назавжди!

Тримаємо небо, тримаємо стрій!
За кожен наш дім ідемо ми у бій!
Крізь сльози і біль, крізь холодний туман,
Ми — сила, яку не здолать ворогам.
Світанковий мир уже на порозі,
Чекай нас земля — ми вже у дорозі!...

Чекай нас земля...

Ми вже у дорозі.

Настане мир назавжди!