геймер

***
згадувати перше кохання — це як жувати паличку від
льодяника,
уся солодкість розчинилася в тобі.
а згадувати першу смерть?

ми пробіглися зеленим тунелем літніх днів,
вагони, обшиті травою та квітами.
кожен вагон за нами охоплювався вогнем.
війна. вона намагалася наздогнати нас, але не встигала,
ковтала не пережовуючи людей і дітей, будинки й містечка.
ми вдвох трималися за руки,
бігли замінованим полем,
і якщо одного розірве, у руці залишиться рука —
а далі продовження примари,
голографічна проєкція в порошинках світанку,
це як руки Венери без самої Венери.

ти розумієш мене?
розуміти — означає ставати на щабель вище чи нижче.
ні, не нижче,  у самом низу брудно й тхне
холуйством,
як помиями у відрі
раннього ранку в сільському пеклі.

знімає плівку з обличчя, як із шматка м'яса в супермаркеті.
хоче понюхати думки ніздрями лисиці,
помацати лапками серце та м'язи.
ні, я не з тих, зі знижкою.
супермаркет світу — хто ти в ньому?
той, хто шукає вихід у світ — ззовні світу.
і це не голий, як чорна змія,
всесвіт
із тонкими іклами зірок. ні.

жук, освітлений фарами,
із мерзенним дзижчанням врізається в лобове скло.
або сова, що залетіла в маскувальну сітку,
замерли від страху: думали — дрон,
а це примара дрона — привид опери
із розрізаним горлом, уздовж до грудей.
ці жуки й сови переслідуватимуть усе життя.

у його руках дрон оживає:
задні лапи вигинаються, як у хорта,
очі камери — очі чорної оси,
рухається, скорочується, як смугасте черевце із жалом.
передає картинку, і тепер це погляд смерті, яка одягла
війну,
мов червону сукню, просочену кров'ю.
червоне на кривавому.
чітке зображення, кольорове.
тепер я дивлюся на світ через пульт
і почуваюся геймером, мисливцем.
усі думки, що спадають на гадку, пахнуть сіркою,
як сірники, що щойно спалахнули, одразу вся коробка.
шукаю всередині себе межу, вибудовую захист.
учень диявола — йому років двадцять п'ять, він культурний, але відчуваєш
важкість,
як тенісна ракетка з ртуттю в ручці,
азарт мисливця.
війна пустила натовпи демонів у наші серця й голови,
і каламуть політики — зашморг, спазм бронхів,
не можу дихати. а потрібно знайти
окупанта й вбити: врізатися картинкою,
крихкою камерою, ужалити.
одноразова чорна магія.

ми підшукуємо містечко, де мало дерев
і багато трави. моє перо — я прочищаю його,
заржавіло від крові віршів.
пегас начинений тротилом,
на грудях білосніжного коня бронежилет,
а замість сідла — рація та "чуйка".
це занадто близько до горла:
привид опери, примара дрона. так просто,
геніальний винахід одразу ж обернений
для знищення, для вбивства.
кожна рушниця на вцілілих стінах в Україні
вистрілить у рхххххххна,
кожен дрон знайде найманця, окупанта,
який прийшов нагодувати нас холуйством, рабством,
"ръъъъъъм миром".