Життєве сонце котиться до ночі
душа веде із Богом діалог,
та лиш серденько вірити не хоче,
що книга літ читає епілог.
Вже іній літ сріблиться у волоссі,
і вік поважний гатить у вікно,
це сон уявний,чи мені здалося,
що молодість пройшла моя давно?.
Уже не манять давні магістралі
життя невпинно стримує свій біг,
вже іншими стають життєві далі,
бо на волосся випав перший сніг.
Помітне неприховане обличчя
думки жалю рояться в голові
уже життя видніється узбіччя,
та календар гортає дні нові.
Немов ногою наступив на міну
зміст фрази розумію"жити тут",
де кожен подих має власну ціну,
а кожен крок не пробіг,а маршрут.
Нехай роки карбують слід на тілі,
хоч сивина торкнулася чола,
нехай вирують сніжні заметілі,
та в серці велич віри і тепла.
серпень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Вже нй л т срблиться у волосс
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126090701979
Свидетельство о публикации №126090701979
Рецензии