Знов я бачу обличчі коханих,
Там на схилу між томних зірок,
Імена поряд їх як в тумані,
Що давав подарунками бог.
Там усі імена що по волі,
Я сховав у руінах душі,
Де коханням писались історії,
Моїм серцем у божої тіші.
Там усі, ким тоді восторгався,
Піднімая до самих небес,
Там усі, в кого ніжно влюблявся,
Їм даруя життя із чудес.
Моі зорі у темному небі,
Чую зараз я кожну із вас,
Все іде загадкове той шепіт,
Знов нагадує прожитий час.
Моі зірки у вічної долині,
Пам'ятаю я кожне ім'я,
Любі Яна, Оксана та Інна,
Між других яскравіше горять.
Всполихая у памяті долі,
Всі торкаються легко душі,
Де коханням писались історії,
Моім серцем у божої тіші.
Знов я бачу обличчі коханих,
Там на схилу між томних зірок,
Імена поряд їх як в тумані,
Що давав подарунками бог...
06.09.2026
Моi зiрки..
© Copyright: Евгений Приазовский, 2026
Свидетельство о публикации №126090603792
Свидетельство о публикации №126090603792
Рецензии