лампa кишеньковa

Война бывает детская до первого убитого.

Юрий Шевчук.



Насамперед у вересні спокуса -
почати щось і не скінчати це,
нехай собі триває, та боюся -
не встигне Бог замовити слівце
за тих, кого рівняє з дітлахами.
Допоки ми малі, війна - це гра.
Ніхто не підійшов до краю ями,
де серпень поринає у вчора.
Сьогодні ми догралися до крові,
хоча ще діти, Господи, прости.
І квіти в'януть різнокольорові,
та граємося далі я і ти,
бо діти ми, насамперед ми діти.
До того ж нерозумні та малі...
То вересень і кров, чому ж радіти?
То листя припадає до землі
у нашому садочку коло хати,
та яблука лежать - ніхто не їсть.
Коли би нас Господь навчив брехати,
могли би приховати чорну вість -
багато не повернуться додому,
залишаться у серпні назавжди.
Зростаємо, ковтаючи судому
і котрий раз приходимо сюди,
та знову бійки, суперечки знову,
подряпини на шкірі та синці.
Вмикає вечір лампу кишенькову,
шукає - де поділися оці
два хлопчики? Невже взяли до тями,
невже дорозумілися вони,
що їх життя оплачене життями,
які не повернулися з війни.