Юний місяць зачепився
За терпку сосни верхівку
І комфортно умостився,
Щоб не впасти на бруківку.
День немовби розчинився
У осінньому тумані
І, здається, примирився
Пригадавши смерки ранні.
Річка стихла і дрімає,
Злегка лиш по-материськи
У воді зірки гойдає,
Як маленькі намистинки.
Понад шляхом бродять тіні,
Ходить ніч, немов художник.
Кличе в безміри космічні
Непогасний щастя вогник…
Чародійна тиша ночі
До туманного світанку
Навіває думи творчі:
То зав'язку, то розв’язку…
Нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126090407964
Свидетельство о публикации №126090407964
Рецензии