І знову 6 вересня настало,
День, коли ти у вічність відійшов,
Мій самий добрий, самий кращий тато...
Я сльозно згадую тебе все знов і знов...
Пече в душі пекельний біль розлуки,
А серце рветься десь у синю даль.
Тебе я кличу, простягаю руки...
Але лиш тиша в відповідь, нажаль...
Проходять дні, минають цілі роки,
Але болить так само, як тоді.
Ніколи не забуду твої руки,
Які ти клав на голову мені...
В твоїх руках я відчувала спокій,
Тепло любові батька до дитя!
І був у цьому сенс такий глибокий,
Й хотілось рухатись і далі у життя!
Люблю тебе, мій татечко рідненький!
Ти в мому серці на віки віків!
Молюсь за тебе, мій ти дорогенький,
Щоб в Царстві Божому навіки з Богом жив!
(18 серпня 2026)
Я сльозно згадую тебе
© Copyright: Оксана Давидюк, 2026
Свидетельство о публикации №126090401205
Свидетельство о публикации №126090401205
Рецензии