З першого погляду..

О твоє вбрання
Переливається так
Як ніби намалював
Його Джин із
Своєї фантазії та яви
Зіткане й утворене
Із твоїх найбажаніших мрій!
Таємниць
Й самих найспонтанніших
Жадань! Хотінь!
Так як ніби він розмальовував
У ньому фарбу
Фіолетового
З відтінком
Білого переплету
Утворюючи нову гаму
До мінорно-мажорної терції —
Білий пілігрим!
Під сонцем фіолетового
Тонкого нарису
Фіалок
Й океанських забарвлень!
Тихих приливів, морів!
І назвавши це все метеликом
Який сідає
Тихо й невидимо на пелюстки квіток
Він це підкреслив —
Бантом !
Де заховані твої перли!
Щоби їх запалювати — пилком!
О і це доповнення стає окрасою
Тебе у нім!
Появи божественної
Вроди що закохує
У себе
З першого погляду.. ;
Немов губи твої
Самі говорять: Йди до мене!
Мій пілігрим!
Навіть сили природи!
Не здатні зупинити!
Твій натиск і силу страшну
Кохання що вирує!
Якому підвладне все
Воно усім — керує!
Ні шторм не взмозі
Продовжити свою руйнацію
Бо бачить те як ти йдеш!
І піднімає руки вгору!
Здається без супротиву!
Твоя появу у всій красі
Й те як ти
Явишся переді мною!
Зі своїми прикрасами
Кільцями золотистого
Сяйва
Сережками що заворожують
Манять! За собою манять!
Від яких я голову втрачаю
І дощ втрачає свою наснагу
Далі капати
Бо ти сонце яке він
Не взмозі викрасти
Чи затьмарити!