Вновь выплеск эмоций...

Знов виплеск емоцій? І знов - через край!
То осінь штовхає в депресії прірву?
Собі ще кажу: ..."Годі! Стій! Зачекай!
Дай, спробую, з серця занозу цю вирву!"
Щось хочеться теплого! Спокій. Та, де?!
Лунає сирена... Життя - передчасне?
Здається, у грудях - постійно гуде
І звук цей настирливий - згодом не гасне...
Я знов пригадаю ті мирні часи,
Вузенькі ті вулички, де ми блукали,
Покручені сходи і свято краси -
З тобою ми щастя, можливо, шукали.
Тераси, базар галасливий і квіт
Осінніх жоржин, наче сонце гарячих... -
У пам'яті - кадри всіх пройдених літ...
Наївні ми бУли і... зовсім незрячі.
Життя - оглядОве сумнЕ колесО -
Дивилися рАзом. Та хто, що побачив?
Нас річкою Часу бурхливо несло.
Чекати пробачень? Від кОго - пробачень?!...
... Я - наче у трансі, в полоні думок.
О, як зазирнути в майбутнє, за обрій?!
Чи є у війни той закінчення строк?!
А мозок шепоче: " Ще буде все добре!"...
Осінні негоди вже скоро прийдуть,
А лІтечко - з кожною миттю - все дальше.
У шерхоті листя - мелодії суть,
Дай, Боже, щоб в нотах не сталося фальші!
Знов виплеск емоцій? І знов - через край!
А серце так б'ється, як крильця колібрі!
Повірю собі, як скажу: "Зачекай!
Дай, спробую, з серця занозу цю вирву!"...
Я - наче у трансі, в полоні думок.
О, як зазирнути в майбутнє, за обрій?!...