Осінь за вікном… Туман, як втома…
День, здається, спить солодким сном…
Знов якась тривога підсвідома
Душу обливає кип’ятком.
Знов сумну симфонію заводять
Жалібні пронизливі вітри.
Звуки меланхолії полонять
Гласом неймовірної журби.
У пустій кімнаті бродять тіні,
Тиша в’яже власний діалог,
Може, їй також вітри осінні
Не дають позбутися тривог?
Мариво згущається відчутно,
Серце завмирає від думок…
Боже, ще ж учора так безжурно
Літо простеляло килимок!
Світ застиг в німому спогляданні
Впевнених земних метаморфоз,
Ноти ностальгії у чеканні
Вводять у зажурливий гіпноз…
Свiт застиг у спогляданнi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126090207019
Свидетельство о публикации №126090207019
Рецензии