Ласкаве море, теплі хвилі,
укриті лісом берегИ –
пейзаж у бірюзОвім стилі
й гора медової нугИ.
Яєчко смажене в зеніті
на захід лине колобком
і гріє піну Афродіті,
вода парує молоком.
Сім футів синявИ під кілем,
вітрило пОвнить свіжий бриз…
Усе те – чорноморський килим
без епігОнливих реприз.
Гармонія душі і тіла,
лунає лагідно шансон.
Ти увійти не захотіла
у перший із кінця вагон.
Вагон останній, потяг «Літо»,
«Серпнева» станція, перон.
Тримаю вкотре марно квіти –
фінальний скінчився агон.
В агонії сконало літо,
любов завЕршила жнива,
але потрібно далі жити –
вступає осінь у правА.
Лишати щось напризволяще –
немовби кликати біду,
та в будь-якому разі краще,
аніж стрибати на ходу.
31.08.2026
Агонiя лiта
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126090205998
Свидетельство о публикации №126090205998
Рецензии