Я мрію сісти в приміський автобус,
Де майже всі знайомі з водієм
І кожен доброти є носієм
Й немає навіть натяку на злобу.
Там пахне затишно духмяна тепла здоба,
І віриш, повернувшись в цей Едем,
Що станеш свого щастя ковалем,
Що краще - тут. І не потрібен глобус.
Але чи так прекрасна ностальгія?
Депресія або ангедонія
Безжально серце проштрикнуть наскрізь.
І знову лізуть пафосні страждання,
Суцільні напоказ розчарування...
Свиня завжди болото знайде скрізь.
Антиностальг чний медальйон
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2026
Свидетельство о публикации №126090204761
Свидетельство о публикации №126090204761
Рецензии