Мені замало серпня, та, на жаль,
Минає час, відведений на літо.
Приносить осінь смуток та печаль,
Але і прикрашає землю квітом
Пухнастих айстр, чарівних хризантем,
І гронами калин та горобини.
Ще пестить ранок свіжим вітерцем
Та розкидає роси, як перлини.
Так затишно, так солодко в душі
Від аромату чаю, різнотрав'я.
Та вересень вже дістає ключі,
Згортає у альтанці чаювання,
Та випускає в світ свої дощі,
Заздалегідь гаптує білий іній.
А в шафах зачекалися плащі,
І шалики — брунатні або сині...
В повітрі віють перші холоди,
Жовтіє листя, глибшим стало небо.
А сонце зі своєї висоти
На вересень стікає чистим медом...
Менi замало серпня
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126090203325
Свидетельство о публикации №126090203325
Рецензии