Весь день вона лежала в забуттi,
I всю її вже тiнi покривали.
Лив теплий лiтнiй дощ - i струменi його
По листю весело звучали.
Повiльно схаменулася вона,
I почала вслухатися до шуму,
I довго слухала - захоплена,
Занурена в свiдому думу.
,
I ось як бы розмовою з собою,
Свiдомо так вона проговорила
(Я був при нiй убитий, та живий):
"О, як все це я залюбки любила!"
Любила ти, i так, як ти любить -
Немає нiкому ще не вдавалось!
О господи!.. як це можливо пережить...
I серце на шматки не розiрвалось...
.
Ф. И. Тютчев, избранное, перевод на украинский
© Copyright: Андрей Кривуша, 2026
Свидетельство о публикации №126090203035
Свидетельство о публикации №126090203035
Рецензии