письмо роме у маяка

І жодна твоя риса
Кажу твого обличчя голограма
Тримаю очі в мисці рису
Хіба колись писала про кохання?
Хіба колись давала йому ім;я
Хіба колись приходила сама
На ті вечірки, orgie mentali
У кожному ти що я
Топазові скрижалі.

І кожна твоя вена,
Джунглі, Патагонія, Карпати
Згадала мову як п;ять днів
не могла спати,
передоз від кави.
Я просто сподіваюсь ти живеш
Я сподіваюсь не чекаєш

Цей лист я мала написати
Тринадцять років тому
Та пекло
Бо я жила з зашитим ротом до лікарні

Я просто сподіваюсь що ти жив
Що ти не ліз на стіни
А телефон, що кожної неділі
Я з іншого кінця кімнати на підлозі
Як дикий звір повільно помирала
Заказати «не чекай» була не взмозі

Я сподіваюсь ти мене простив
Я сподіваюсь ти мене пробачив
А покаяння краще пізно ніж ніколи
Всі ті пропущені звідки, мій хрест, мій гріх.

І жодна твоя риса
Кажу твого обличчя голограма
Тримаю очі в мисці рису
Хіба колись писала про кохання?


Dedicato a Roma Alfaro
Lettera che avrei dovuto scrivere 14 anni fa. Perdona se puoi.