Райськi перли

Гарно так солодко і п;янко
Відчуття такі ніби
Лежу на хмарах їм виноград ;
І запиваю все вином
Небесного зерна
Плодів із райських садів
Із твоїм внутрішнім світом
Встановлюю конект - одвічний зв;язок!

А твоє вбрання квіткового цвіту
Я уже зім;яв своїм поглядом
Торкаючись грудей
І зсуваючи його з тебе
Повільно немов танцюю танго
Повільно! Меланхолійно!
В твоїй уяві я веду
По вигинам бедр
Неначе мої пальці сотворені
Небом щоби я міг
Доводити до злаків оргазму тебе
Коли захочу щоденно!…
Бути в тобі! О таак!;

І ось так мої губи
Біля твоїх перлин — О перли!
Морських глибин осяяні
Несамовитим ліхтарем!
О мої Очі вони ловлять кайф!
Просто дивлячись на тебе! А…
Небеса відкрились мені!
Оголені плечі шия тіло
Так моя рука спускається все нижче
Я веду то по лініям плеч
То перебираю твоє
Квіткового стилю вбрання
Щоби мати змогу
Дістатися сосків стиглих
Немов в саду свіжо-зірваних вишень
Які вже мокрі від того
Що я провів по них магнетично
Не торкаючись затверділих ареол
Кісточок твоїх вишень божественних
Я у ротик жадаю собі покласти
І поволі кусаючи цей солод
Доводити тебе до ще невідомого стану
Коли твоє тіло і груди соски
Здіймається вгору
Як ніби сеанс екзорцизму із медом
І ти не можеш стримати
Ні сліз ні крику від
Цих приступів солоду
Що підступають до твого горла ;;
Як ніби ти все життя чекала
Коли твої Вишеньки
Відчують що небудь подібне
Бездоторковий мангнетизм —
Бездоторкові дотики!

Або ж те як плечі  досі
Теплі гарячі від моїх доторків
І губ неначе смаку твого
Улюбленого десерту чи фруктів
Які ти коштуєш так як ніби летиш
Чи повертаєшся в дитинство! ;

О мої губи ковзають і досі по твоїм вигинам вишенькам..
Соку! Так я жадаю твого соку!!
Мені навіть не потрібно тебе
Нижче чіпати а лише кісточки
Ареоли пригубити смакувати
Щоби відчути твою збудженість
І те як ти мене хочеш !
Лише один доторк мій
Здатен перевернути твоє уявлення
Про те що таке райський плід
Адже я здатен сам тебе
Обожествити  моя Queen ;
Бо я бачу твій потенціал
Тіло райських садів
Саме шепоче безупинно :
Візьми мене мій милий!
Я хочу тебе до божевілля!;
І те як я можу сяйвом
Портрети малювати різних ракурсів
І від цього Ти вся будеш стогнати
Як ніби неземна спокуса
Проходить через твою кров!
Адажіо! Грає партію
В полоні пристрасті не знаходжу спасіння
Бо в тобі я тону як в ріці Іорданії!
Як ніби ти моє християнство
Яке я прийняв без вагань
І солод безмежний від тебе
Проходить крізь мене
Немов все навколо нас Справжній Рай!;
    A…V