Ксенофобія по-українськи
Ліпити ярлики – ви мастаки!
Усе, на що спроможні, «кунаки»?
Я ксенофоб? Ізраїлеві діти
дістали, вибачайте, за живе.
Ну, як же їм корисним не радіти,
як Україна до кишень пливе.
Дарма, що їх кормила та поїла,
давала дах, добробут: хліб і сіль…
Але уже утриматись несила,
настали геть сприятливі часи.
Вже котрий рік багаті чорноземи
звільняє московит від хазяїв.
Але у них свої семітські схеми
і ціле стадо всяких… холуїв.
У них давно свої амбітні плани:
віджатий Крим і міф про Третій Рим.
Вони кагалом всім, даруйте кланом,
готують тут новий Єрусалим.
Але стіну довбуть не власним лобом,
йдучи по наших трупах до мети.
Я змушений ставати «ксенофобом»,
аби дітей майбутнє зберегти.
І хай ти є каліфом чи набобом,
чи навіть із Ісусом пив ти чай,
назвати українця ксенофобом –
лиш ворог може нині, зазвичай!
10.08.2026
***
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126082904268
Свидетельство о публикации №126082904268
Рецензии