Не люблю прощатись, сумувати,
Та душею тлію все одно.
Я не можу просто удавати,
Що давно у грудях відлягло.
Ось і зараз літо проводжаю,
Думаю: “А може, назавжди?”
З річкою і небом розмовляю,
Щось знайоме хочу віднайти.
Згадую п’янкий букет ромашок,
Запах полуниці у саду,
Тихий став і полчище мурашок,
І проворну білочку руду.
Бачу за хмарками біля річки
Літо босоноге на піску.
Вкриті ластовинням милі щічки,
Сяють, наче сонце у вінку.
Літо, я з тобою не прощаюсь,
Знаю, сумуватиму в дощі.
Я тебе доконче дочекаюсь,
Щиро поговоримо в човні…
Дочекаюсь
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126082808448
Свидетельство о публикации №126082808448
Рецензии