Вже розверзлась тишина після бою;
Так буває, що закладує вуха.
І строкатим, що від вибухів, полем
Ходить осінь з відстороненим духом.
Ходить осінь, їй не треба дороги;
Із туману її суконька сшита.
Її очі співчутливі і строгі,
В рукавах же безнадія залита.
В рукавах же прохолодний є дощик.
Це, я думаю, що плач по двохсотим.
Осінь сіє гіркоту свою досі,
Осінь реквієм співа, як по нотах.
Осінь реквієм співа над полями,
Над стернею та окопів пунктиром,
Над утоптаними в бруд ковилами,
І чекає перемоги і миру.
Оригинал Владислав Русанов, г. Донецк
http://stihi.ru/2024/11/05/7269
935. Вже розверзлась тишина пiсля бою Влад Руcанов
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2026
Свидетельство о публикации №126082804130
Свидетельство о публикации №126082804130
Рецензии