Вона кохала, як могла...
Але далеко не бурхли;во...
Та почуття ті берегла...
Він їй казав: це не шкідливо !
Вони стрічались, коли як...
Він із зірками щось ворожив...
Вона була йому – маяк…
Як Віфлеємська зірка Божа…
Вона кохала, як могла…
Але не сліпо та бурхливо...
Вона в науці вся була!
Він їй казав: це не шкідливо !
Любов була не як в кіно…
Хоч їх сліпила ореолом…
Та заважало їй одно -
коли йшли матчі по футболу...
Вона кохала, як могла...
Та була в неї Божа іскра…
Хай мить туманами пливла...
Любов солодша, якщо пізня!
Він їй посвячення писав
словами списаними з Неба...
У душу їй вірші вливав -
адже це так коханим треба!
Вона любила, як могла...
Була родзинкою естета...
Його любов віршем жила -
так він її ліпив в сонетах...
...............................................
Вона ж всотала, що змогла...
…із неосяжності Поета…
Вона кохала, як могла...
© Copyright: Юджин Папуша, 2026
Свидетельство о публикации №126082802980
Свидетельство о публикации №126082802980
Рецензии