«Усе, що згоріло, стає твоєю опорою».
Ключі застигли у замку,
Весь дім затих біля дверей.
Я п’ю твою печаль гірку
В тумані цих порожніх днів.
Усе зламалося без тебе:
Горить даремно в кухні світ.
Дивлюсь в нічне, холодне небо,
Забувши наш старий завіт.
Ми не прощались на роки,
Це просто тиждень, просто дим.
Але чому мої кроки
Звучать у домі як чужі?
Я мислями торкаюсь рук,
Які лишилися вдали.
І цей палкий, таємний звук
Два серця в темряві звели.
Твоя частина ліжка спить,
Годинник міряє свій крок.
І заніміли на цю мить
Вуста під ковдрою зірок.
І стало так усе ясно,
Коли лишився наодинці:
Твоє тепло — моє вино,
Ти — мій єдиний, теплий дім.
Нiчнi ключi
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126082802676
Свидетельство о публикации №126082802676
Рецензии