Вiдлiтають
Над Землею вже чується клекіт,
То у вирій летять журавлі,
Їх чекають дороги далекі,
І дощі, і вітри навісні.
Відлітають, виносячи літо
І гортаючи згадок сюжет:
Як літалось і дихалось вільно,
Як шумів уночі очерет.
Серпень сльози ковтає, сумує
І з шухляди бере парасоль,
Ну а осінь безжурно крокує,
Їй до серця зажурлива роль.
Раптом вітер, розсунувши хмари,
Блискавично тихішати став,
Прошептав журавлям, наче мантри:
“Не втрачайте розгонистий драйв!
Хай щасливою буде дорога,
Повертайтесь весною назад!
Я молитиму Господа Бога,
Щоб не чули ви гул канонад!”
“Відлітають…” – і я шепотіла, –
Повертайтесь, чекатиму вас!” –
А над світом війна гуркотіла,
Заглушаючи відчаю глас…
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126082800229
Свидетельство о публикации №126082800229
Рецензии