Знову вечір з вікна з прохолодою,
Ще ніяк це приймати не хочу,
Я щораз дискутую з природою
І закінченню літа перечу.
Так замало мені всього літнього,
Навіть спека мене не турбує
і стає, зазвичай, непомітною,
Бо тепло мені спокій дарує.
Все так швидко, неначе наснилося
І, як в пісні нам Бобул співає:
«Я ще літом п;янким не напилася»,
А вже осінь з-за гір насуває…
Під вікном все ще пахне альбіція
І табун цвіркунів не змовкає,
Їм ніяк не збагнути , чому це я
Вже за літом від зараз зітхаю …
***
© Copyright: Шморон Наталия, 2026
Свидетельство о публикации №126082700853
Свидетельство о публикации №126082700853
Рецензии