вже сонце падає в пітьму
і ніч лягає на долоні
а я до тебе все іду
крізь посивілі ліса скроні,
осінь у грудні, що за біс,
якого чорта все спочатку,
це ж я тобі ту квітку ніс,
а ти сказала то був татко.
благай,
прощення не прошу,
я душу не продам за очі,
бо в серці Вкраїну ношу
і в бога миру, їй лиш прошу.
вже сонце пада у пiтьму
© Copyright: Николай Стахив, 2026
Свидетельство о публикации №126082605207
Свидетельство о публикации №126082605207
Рецензии