«Усе, що згоріло,
стає твоєю опорою».
Три години. У темній хаті
Телефонний екран погас.
Ми навчилися виживати,
Але десь загубили час.
Низький гул б'є, у серці тривога,
За стіною затих весь дім.
Де до себе твоя дорога
У тумані оцьому густім?
Увесь тиждень — чужі турботи,
Стертий спогад, німа журба.
Від суботи і до суботи
Нас чекає скляна доба.
Купували за гріш хвилини,
Продавали свій перший сніг...
Ти коли як жива людина
Мала право на власний сміх?
Озирнешся — навколо пусто,
Стати зрілою — це як стать
Цій кімнаті німим обрусом,
Переставши від себе тікать.
На підлозі — смуга неона,
Світло фар промайне по стіні.
Якщо вижити знов судилось —
Чи згадаєш ти про себе?
Нiчний миритель
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126082603147
Свидетельство о публикации №126082603147
Рецензии