В останні ночі серпня знову сниться,
А рано вранці образ той гублю -
Вінтажна дама в капелюшку з листя,
В багряній сукні з перлами дощу.
Вона шепоче:
"Поруч, за півкроку -
У вересні в відчинене вікно
Уже ввійду, як завжди, як щороку.
Згадаєм присмак щастя...
та бордо...
Я обійму туманами, серпанком.
Додам в парфуми падолист гіркий.
Перев'яжу дарунки пишним бантом,
Та не соромся, відкривай мерщій -
Ось розкіш трав, гербарії пелюсток,
Краплини рос і промені зорі.
Ще декілька тонких шовкових хусток
Та дукачі на тонкому шнурі...
Примірюй все, та подивись в люстерко -
Осінній шарм, як завжди, до лиця.
А ще додай у погляд трохи "перцю",
Щоб тріпотіли в парубків серця..."
Так, серпень тане, мов з роси намисто.
А вересень торкається плеча...
Я відчиню вікно в осіннє місто -
Згасає літа теплого свіча.
25.08.26.
Останнi ночi серпня...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126082507843
Свидетельство о публикации №126082507843
Рецензии