А ти як зіронька на схилу,
Що знов палає у ночі,
Така яскрава, люба, мила,
Але чомусь завжди мовчишь.
А може кажешь щось про себе,
І я не чую шепіт твій,
Мабуть ось там вдалі у небі,
Ти кажешь тихо, любий мій.
А я ж чекаю, я чекаю,
Розмову нашу по душам,
Встаю і знов між зорь шукаю,
В ночі такий же світлий храм.
Ловлю на небі кожен погляд,
Шукаю очі серед хмар,
А може ти, і є та доля,
Любові вічної божий дар.
Адже раніше я не бачив,
Таку красу в герлянді зорь,
І зараз може то удача,
Щоб написати цю історію.
А ти як зіронька на схилу,
Завжди палаешь у вогні,
Така яскрава, люба, мила,
Як залишаємось одні.
А я ж чекаю, я чекаю,
Розмову нашу по душам,
Встаю і знов між зорь шукаю,
В ночі такий же світлий храм.
Ловлю у небі кожен погляд,
Шукаю очі серед хмар,
А може ти, і є та доля,
Любові вічної божий дар...
25.08.2026
А ти як зiронька...
© Copyright: Евгений Приазовский, 2026
Свидетельство о публикации №126082506170
Свидетельство о публикации №126082506170
Рецензии