Осiннiй Вальс у Марiiнському парку

Присвячується любові всіх батьків, які пережили війну, моєму батьку Дмитру Андріановичу, офіцера підводника та моїй мамі Марії Василівні, яка пережила блокаду Ленінграда.

В небі тануть всі печалі …
В душах - осені любов…
Клен й береза повінчались...
Серце чує вальсу зов

де кружляють пари в танці,
солов'ї всім душу п'ють
під ажурний  ситець вальсу,
де бурштин  валторни  ллють…

Дай, згадаємо минуле,
як буяв в душі вогонь,
як війну ще не відчули,
сніг не вибілив нам скронь;

як ще більше нас з’єднали
ті страшні роки війни,
щоб ми вальс знов станцювали
в переможний день весни…

Ми разом з тобою доти
гріє нам серця любов…
Ех, які  ці наші роки?!
Вальс серця чарує знов!

Дай мені, кохана, руку!
Доля хай була  строга,
під теплушок перестуки,
все ж кохання зберегла!

Живи нині ми і прісно,
є в душі іще вогонь!
Ти мій вальс, та слово пісні,
я - тепло твоїх долонь!

Ми разом з тобою, доки
гріє нам серця любов…
Ех, які  ще наші роки?!
Вальс запрошує нас знов!
в!