«Усе, що відболіло, стає твоєю глибиною».
Вода тримає теплий захід,
Лягло волосся до трави.
Ти стільки літ жила під страхом,
Що змиють хвилі всі сліди.
Кола від крапель на воді,
На мокрій дошці — жовтий лист.
Ти знаєш: в цій новій біді
Чужих порад втрачався зміст.
Так довго падала у вир,
Шукала теплих, добрих слів,
Поки цей чистий, дикий звір
Усередині не дозрів.
Повзрослішати — це лягти
На цей старий, німий причал.
Спалити між людьми мости,
Туманячи людську печаль.
Ти — власний світ, ти — глибина,
Де листя падає на дно.
І в цій тиші ти не одна —
Тобі з собою жить дано.
Спадає крапля із руки,
Оракулом на плесо пала.
Зціливши серце на віки,
Сама себе ти відшукала.
Глибина i плесо
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126082501784
Свидетельство о публикации №126082501784
Рецензии