Все проходить колись:
І весна, і спекотливе літо.
Нерозважна жага
І кохання стають, як зола.
Тут – молись, не молись,
Не триватимуть вічно
Ні сльоза, ні снага,
Ні хвала, ні цинічна хула.
Піде все, наче сон:
І тривоги душі, і світанки,
І зухвалість, і біль,
І уламки святих почуттів,
І руїнний мусон,
І прозорі ранкові серпанки,
І зими заметіль,
І душі перечулений спів.
У потоці життя
Зберігати нелегко надію,
Щиру віру в людей,
У призначений долею шлях.
Верх беруть сум’яття,
Сум, подібно борвію,
Губить спокій ночей
І дощить у стривожених снах…
Пiде все
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126082407577
Свидетельство о публикации №126082407577
Рецензии