Коли відчиняєм сердечне подвір;я:
У будці спить осуд- заслинений звір!
З недолею доля приходить в повір;ях
З ціпком, шкутильгає на вигляд як queer
Щаблями вкладає шляхетно стежину.
Де спалах очей, не відчутно землі,
Плекайте натхненно ту ніжну вражину,
За розбрат від туги смоліть кораблі !
Струснуло і агрить неприспану ревність,
З віддалених спогадів спадок на тлі..
Кохання вирує!
Любові не досить!
Палає на серці- долоні в золі
***
© Copyright: Вера Офер, 2026
Свидетельство о публикации №126082302093
Свидетельство о публикации №126082302093
Рецензии