Колібрі - у повітрі, медузи - в океані,
Ми також зависаємо у часу каравані.
Волосся смоляне давно вже стало сивим,
А нам самообман здається не-фальшивим.
Мозаїка життя застигла, мов світлина,
Повірити у це вагома є причина:
Хоч спогади оті бувають і плаксиві,
Та впевненість все ж є: всі молоді й красиві.
Прозріння все одно прийде крізь час і простір,
Омани відпадуть, на оптимізмі зрослі,
Проявиться життя теперішній доробок -
Здається - Райський сад, а там - лише надгробок.
Ода мов -прим У лсона
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2026
Свидетельство о публикации №126082301904
Свидетельство о публикации №126082301904
Рецензии