Люблю тебя Харьков!

Шумят каштаны над проспектом старым,
 И солнце гладит улицы с утра.
 Харьков, ты дорог сердцу не напрасно,
 Ты — свет души, надежда и судьба.

Твои сады весною расцветают,
 И парки наполняются теплом.
 А люди город свой не покидают,
 Храня любовь и верность день за днём.

Твои дома хранят страниц немало,
 В них отразились времени года.
 Ты многое увидел и познал,
 Но остаёшься молодым всегда.

Люблю твои рассветы над рекою,
 Огни вечерние и тихий листопад.
 Люблю тебя всем сердцем и душою,
 Мой славный город, мой родной Харьков-град.

Пусть над тобой сияет небо мирно,
 Пусть счастье входит в каждый дом и двор.
 Живи, мой город, гордо и красиво,
 Как жил всегда, наперекор ветрам и бурям.

И в День рождения скажу без лишних слов,
 Что для меня дороже нет на свете края.
 Харьков, прими мою любовь —
 Живи и процветай, земля родная!



Люблю тебе, Харкове!

Шумлять каштани над проспектом давнім,
 І сонце вулиці голубить зрання.
 Харкове, ти для серця став коханим,
 Ти — світло мрій, надія і бажання.

Твої сади весною розквітають,
 І парки сповнюються теплим днем.
 Тебе твої люди не лишають,
 Несуть любов і вірність день за днем.

Твої будинки пам'ятають роки,
 У них живуть історії й літа.
 Ти бачив все: і радощі, й тривоги,
 Та молодість твоя завжди свята.

Люблю світанки над твоїм обрієм,
 Вечірні вогні й золотий листопад.
 Люблю тебе усім своїм єством і серцем,
 Мій рідний Харків, мій прекрасний град.

Нехай над містом небо буде мирним,
 Нехай добро приходить у двори.
 Живи, мій Харкове, величним, сильним,
 Наперекір усім вітрам згори.

І в День народження скажу без зайвих слів,
 Що кращого для мене краю немає.
 Харкове, ти прийми мою любов —
 Живи й цвіти, земле моя рідна!