Украина моя

Шумят поля под небом васильковым,
И солнце льётся золотом с утра.
Здесь каждый путь мне кажется знакомым,
И сердце помнит всё, что было вчера.

Здесь вишни белым облаком весенним
Сады укроют тихо у домов,
И вечер тает мягкой сизой тенью
Под песню ветра среди тополей и снов.

Здесь речка вьётся лентой серебристой,
Касаясь берега прозрачностью воды,
И месяц смотрит с высоты лучистой
На травы, на сады и на сады мечты.

Моя земля — то память поколений,
Тепло ладоней, искренность людей.
Она живёт в дыхании мгновений,
В напеве птиц и шелесте ветвей.

Пусть годы мчатся чередой неспешной,
Меняя дни, дороги и края,
Но в глубине души моей навечно
Живёт и светит Украина моя.


Україно моя

Шумлять поля під небом волошковим,
І сонце ллється золотом здаля.
Тут кожна стежка видається новою,
Та водночас знайома звіддаля.

Тут вишні навесні, мов білі хмари,
Сади вкривають ніжністю живою,
А вечір тихо стелить сизі чари
Під шелест віт над рідною землею.

Тут річка в'ється стрічкою сріблястою,
Торкаючись прозорою водою берегів,
І місяць сяє ніччю променистою
Над світом мрій і тихих вечорів.

Моя земля — це пам'ять поколінь,
Тепло долонь і щирість у серцях.
Вона живе у шелесті гіллястім,
У співі птахів, росах і полях.

Хай роки йдуть дорогою своєю,
Міняють дні, світи і небокрай,
Та в глибині душі моєї
Живе навік мій дорогий рідний край.

Моя Вкраїно, світла і ясна,
Як пісня, що не змовкне крізь літа.
У серці ти одна, лише одна,
Моя любов, моя земля свята.