Гэ тоби ны гаитянк!
Всэ, шо я маю ля Мань!
А то, бач, зирочкы радосно дывляця
И вжэ аж скоро зара.
Ты ны пытайся мынэ обызДвиЖыты –
Я ны такый, ек зола.
Так шо возьмы мэнэ да й ув посциличку.
И будэ в нас хоть дитя.
Ах, тяти-мамочкы скажуть, щэ рано Машць
Гэтым займатысь в корчах!
Так у гаи соловэй залывайиця,
Клычэ ж любимую самк.
Вот вона й вышла к Мняв и оно лыбыця:
Ах, сукин сын ты, Кобзар!
Да я ж щэ сызмальства ны возлюбыла пах.
Ибо пахнило ванялк.
Свидетельство о публикации №126082206774