Гэ тоби ны гаитянк!

Выдь, моя мылая, выймы с кышинёчкы
Всэ, шо я маю ля Мань!
А то, бач, зирочкы радосно дывляця
И вжэ аж скоро зара.

Ты ны пытайся мынэ обызДвиЖыты –
Я ны такый, ек зола.
Так шо возьмы мэнэ да й ув посциличку.
И будэ в нас хоть дитя.

Ах, тяти-мамочкы скажуть, щэ рано Машць
Гэтым займатысь в корчах!
Так у гаи соловэй залывайиця,
Клычэ ж любимую самк.   

Вот вона й вышла к Мняв и оно лыбыця:
Ах, сукин сын ты, Кобзар!
Да я ж щэ сызмальства ны возлюбыла пах.
Ибо пахнило ванялк.


Рецензии